Увидела такое
читать дальшеМи пропонуємо вам перелік нових правил, які можуть стати орієнтиром для побудови і життя нової країни.
1) Не давати і не брати хабарі
Риба гниє з голови, а в нашому випадку – країна гнила, починаючи з кожного з нас. Цукерки лікарям, коньяки за швидке виготовлення документів, пухкі конверти за прийняття на важливу посаду, фраза “ну, ти ж знаєш, що треба зробити” – все це підживлювало колосальну систему корупції, яка починалася з маленького села і закінчувалась Межигір’ям. Не буде пропозиції – не буде і попиту на хабарі. Почніть будувати Європу персонально біля себе – припиніть підживлювати піраміду корупції. Це не страшно.
2) Не красти
Важко втриматись від спокуси підправити документи та списати з бюджету компанії трошки менше, а собі в кишеню покласти трошки більше. Особливо, коли на тебе вдома очікує сім’я. Треба навчитись систематично вивітрювати з голови дурні звички родом з СРСР: брати те, що вам не належить або погано лежить будь-де – на роботі, на вулиці чи деінде. Ви крадете не у когось нереального – ви обкрадаєте в першу чергу самого себе – бо жити ж тут вам. Кожного разу, коли у вас виникатиме таке бажання – погляньте на себе у дзеркало і побачте там Януковича.
3) Поважати інших
Мирне співіснування неможливе без поваги, і саме воно стане запорукою економічного успіху. Лише коли ми навчимося поважати інших людей – незалежно від того, якою мовою вони розмовляють, якої вони нації, віросповідання, орієнтації чи яку музику слухають і яких політиків підтримують – лише тоді зможе початися справді мирне життя. Просто прийміть те, що хтось не такий, як ви – і стане набагато легше, повірте. Наша різноманітність і робить нас сильними.
4) Допомагати
Вбивайте вірус байдужості всередині себе. Не бійтесь підняти людину, яка впала посеред вулиці чи загубилась в чужому районі. Це не соромно, це навпаки – дуже приємно! Щира посмішка та слово “дякую” мотивує краще всіх нагород та премій. Ну і рано чи пізно може трапитись так, що допомога буде потрібна вже вам – ви б не хотіли залишитись на самоті, правда?
5) Тримати чистоту
Чомусь, як тільки ми потрапляємо закордон, у нас вмикається режим “Європи” – ми припиняємо смітити та порушувати правила. Чому б не спробувати тримати цей режим в увімкненому стані – постійно і вдома? Це дуже просто: ніж жалітись на те, який срач біля вашого будинку, припиніть кидати недопалки та обгортки будь-де. Не бійтесь поширювати цей приклад на оточуючих, якщо бачите, що хтось навіть не думає про те, де викидувати сміття. В Україні є прекрасні ініціативи – наприклад, “Зробимо Україну чистою” – їм потрібна ваша підтримка.
6) Самоорганізовуватись
“Хата скраю” – це архаїзм та девіз старої України. Гаслом нової України має стати самоорганізація. Якщо ви не вірите – подивіться відео з Майдану і зрозумійте, що насправді це дуже легко – навіть коли вас 10, 500 чи тисячі. Ведіть діалог з сусідами – відстоюйте права своїх будинків. Розмовляйте з колегами та розвивайте робочі колективи. Одна людина здатна зробити багато чого, а група самоорганізованих людей – ще більше і ще краще. Попросіть допомоги, зорганізуйтесь з тими, хто солідарний з вами – і ви зможете вирішити будь-яку проблему.
7) Брати відповідальність
Настав час розширити коло відповідальності трохи далі, ніж ви звикли до цього. Потрібно прийняти цю думку до уваги: лише ви несете відповідальність за власне життя та за власний успіх, і ніхто інший! Ваша відповідальність – це і чистота в місті, і депутати, яких ви обираєте, щоб представляти ваші інтереси. Не бійтесь брати відповідальність за свою роботу, свої обіцянки та своїх близьких: це додає наснаги, сил та впевненості у діях. Це – фундамент вашого існування.
8) Не боятись
Це – саме те, з чого починається нова Україна. Люди почали усвідомлювати, що страх – це єдина перепона до кращого життя. І Небесна сотня поклала свої життя саме за те, щоб ми змогли жити у країні без страху. Щоб ми не боялись гуляти містами, відстоювати свої права, ловити злодіїв та вільно висловлювати свою думку. Свобода – це перша сходинка до змін. Лише будучи фізично, морально і духовно вільними, ми зможемо втілити у життя всі ті мрії, про які думаємо кожного дня.
9) Не чекати
Досить чекати, що хтось прийде і зробить порядок біля вашого будинку. Досить чекати, що держава в обличчі чиновників чи влади дасть вам роботу чи вирішить проблеми. Найбільш незадоволені життям – це ті, хто скиглить і чекає, що хтось зробить все за нього. Вставайте і дійте! Лише від вас залежить, наскільки хорошим буде ваше життя.
10) Розширювати кругозір
Час вийти на світло із печер своїх стереотипів. Час позбутися міфів, які весь час насаджують вам політики чи ЗМІ – лише так ви знайдете справжню істину. Не судіть про те, чого ви не знаєте чи не бачили. Подорожуйте – починайте з найкращих куточків своєї області і закінчуйте найкращими місцями України та світу. Виділяйте на це час і гроші. Читайте книги та знайомтесь з новими людьми. Відкрийте себе для світу, і він відкриє всю свою неймовірність для вас.
Лише вам під силу зробити це все. Успіхів!inspired.com.ua/ideas/10-rules-of-new-ukraine/Хочу сказать, что меня очень смущают две первые. На первый взгляд, всё как будто верно. Но как конкретно это претворять в жизнь?. Мне не раз доводилось слышать, что предприниматели дают "откаты", потому что такие правила игры на рынке, что будь твоё предложение в 10 раз лучшим, чем у конкурентов, оно не будет принято без "откатов". "Цукерки" врачам. Меня никогда за это совесть не мучила. Я свято верю в то, что врачи у нас недооценены, даже сравнительно "плохие" врачи (ну например наш бывший участковый врач, чуть что назначала антибиотики, но как диагноста все её очень хвалили). И что "подарки" врачам, а зачастую и учителям, это общественная поддержка, компенсирующая нервную работу и маленькую зарплату. Конечно, когда это становится "обязанностью", когда это вымогается, это воспринимается именно как взятки. Но где грань?.. Я перед НГ подарила участковому врачу и медсестре по пакету фруктов. И время от времени делаю им копии бланков на домашнем принтере. Потому что - ну в самом деле непростая работа. Помню, как-то стоял в очереди пацан-старшеклассник и бухтел, мол, приёмные часы у врача всего 3 часа в день, мол, прохлаждаются. Я ему заметила, что вообще-то врач ещё ходит по вызовам. В сезон простуд это 10-20 вызовов за день (тем более на густонаселенной Салтовке). Пацанчик притих и задумался. А ведь им, по-хорошему, надо ещё квалификацию поддерживать, врачебную литературу какую-то читать, в идеале.
Про воровство тоже не всё просто. Я не про кражу кошельков и ограбление квартир. Но действительно с советских времён у нас осталась установка "всё вокруг народное, всё вокруг моё". Я без особых колебаний могу выломать пару початков кукурузы, проезжая мимо поля, и не имея понятия, чьё это поле (хотя мешками овощи, конечно, не таскаю; но в отдалённом прошлом участвовала и в таскании кукурузы и подсолнуха с полей в количествах "запасём на семью"))). И такого много, что люди издавна привыкли, что, например, с работы можно что-то "носить" домой. Хоть бумагу из офиса, хоть стройматериалы со стройки. Подозреваю, что порой служба охраны, усиленный контроль и отчётность обходится дороже, чем само воровство; а иногда и нет. Знакомый, у которого небольшой продуктовый магазин, регулярно жалуется на воровство.
Я не знаю, что с этим всем делать. Люди ведь действительно считают это в порядке вещей. Кто-то думает, что "имеет право", кто-то считает, что есть двойная мораль, вроде запрещающая воровство, но если не воруешь, то "лох".
У мужа на работе на складе лежит много всякой всячины со времён СССР. Какие-то покрывала, раскладушки, резиновые сапоги... он говорит, что работники регулярно просят продать им такие штуки по балансовой стоимости. А с учётом амортизации какие-то 30-летние покрывала стоят в буквальном смысле копейки.
Мне кажется, что этим путём и надо идти. Создавать легальные условия для "унести с работы". Отпускать по оптовым ценам, по балансовой стоимости, делать скидки. Чтобы привыкали не красть втихую.